Особливістю техніки криволінійної аплікації є використання солом'яних пластів, з яких згодом вирізаються елементи декоративних композицій. Солом'яні пласти отримують наклеюванням солом'яних стрічок на паперову основу довільних розмірів. Технологія наклеювання пластів схожа на технологію вистилання настилів в геометричній аплікації, з тією різницею, що тверду основу замінює папір, а клеєві грунти замінює клей. Паперова основа не дає солом'яним стрічок можливості розщеплюватися вздовж волокон, і тому з пластів можна отримувати плоскі елементи найрізноманітніших форм і розмірів, від прямолінійних до криволінійних.
Декоративні композиції, виконані в техніці криволінійної аплікації, за своєю тематикою аналогічні декоративним композиціям геометричної аплікації і можуть бути самого різного характеру і змісту. Орнаментальні композиції ґрунтуються на елементах рослинного і геометричного походження. Сюжетні композиції можуть ґрунтуватися на зображеннях птахів, звірів, людини, об'єктах навколишнього середовища, включаючи зображення пам'яток архітектури.
Перед авторами, які працюють у цій техніці, відкриваються великі можливості і свобода в розробці декоративних форм.
У геометричній аплікації незалежно від теми композиції наближені за своєю структурою до структурі орнаменту, яку обумовлюють підпорядковані певному ритму геометричні елементи. В криволінійної техніці перед авторами відкривається велика свобода у виборі форм елементів та їх сполучень. Вона дозволяє створювати поряд з орнаментальними композиціями композиції, елементи яких наближаються до натуралістичного зображення. На перший погляд це спрощує роботу з стилізації, але нерідко удавана простота веде такі роботи в галузі декоративно-прикладного мистецтва в область поганого наслідування образотворчого мистецтва.
Забрані від подробиць детального опису, сприйняті виявлені оком художника, асоційовані образи реального світу, передані через матеріал і техніку виконання, стають образами декоративними. Відсвіт промені призахідного сонця, окрасивший половину темного стовбура дерева в помаранчевий колір, ажур пелюсток квітки, гілок і листя в кроні дерев зможуть стати основою декоративних форм, коли будуть розглянуті і побачені в початковості і первинність своїх реальних образів.
У сучасному декоративно-прикладному мистецтві техніка криволінійної аплікації застосовується авторами при виготовленні декоративних панно. Вона може бути використана при створенні декору сувенірних листівок, при оформленні поверхонь скриньок, шкатулок. У цій техніці можуть бути виконані як мініатюрні композиції, так і великі роботи для прикраси інтер'єрів.
Композиція в криволінійної аплікації має ті ж принципи побудови, що й у геометричній. Наприклад, у композиціях, побудованих на основі рослинних об'єктів, центр формується великими квітами, узгоджуються з пропорційними їм за розміром листям, пагонами, суцвіттями дрібних квітів, гронами плодів.
Вид композиції визначається задумом автора і може бути їм вільно обраний з вже розглянутих в геометричній аплікації: симетрична відносно однієї або двох осей, симетрична відносно центру, килимова й асиметрична.
Симетричні композиції найчастіше застосовуються при створенні зображень з рослинними мотивами, близьких до традиційної народної тематики. Асиметрична побудова композиції мають сюжетно-тематичного характеру. При їх розробці особлива увага приділяється вибору теми, розробці виразного малюнка.
Композиції в криволінійної аплікації більш динамічні у порівнянні з композиціями геометричної. Їх елементи відрізняються більшою виразністю і різноманіттям форм.
Колірні поєднання в криволінійної аплікації, як правило, набагато складніше і побудовані на більш тонких тональних співвідношеннях, хоча, як і в геометричній аплікації, переважає натуральний колір соломки. Тяжіння до використання різноманітної кольорової гами у композиціях є ще одним проявом близькості криволінійної аплікації до зображальності. Завданням митця є не переступити межу, що розділяє розуміння декоративної композиції від образотворчої композиції.
При розробці композиції необхідно враховувати вплив фону. У випадках, коли роль фону зводиться лише до виділення контрастує на його поверхні декоративної композиції, він має однотонний темний колір, вигідно підкреслює колір солом'яних елементів. Проте в даний час майстри активно експериментують з кольором фонів, фактурами, матеріалами. Не обмежуючись однотонними фонами, застосовують тонові розтяжки, використовують технологію напилення різних тонів, плавні переходи від світлого фону до більш темного, наприклад від світло-блакитного до темно-синього. Шари наносяться на поверхню тампоном або аерографом від світлого до темного. В розтяжках застосовується не менше 4-5 тонових переходів, в залежності від розміру поверхні. В якості фону нерідко використовують комбінації декількох матеріалів, наприклад, волок ДВП і тканина. Фон стає активним учасником композиції, не пасивно сприймає її на своїй поверхні, а здатним вплинути на неї, внести додаткові акценти в її звучання. Майстра при роботі з фонами знаходять нові стилістичні відтінки для своїх робіт, саме фон може наповнити декоративну роботу неповторними нюансами.
Виберіть свою мову